Василь Наумович Басараба
Василь Наумович Басараба народився 19 березня 1948 року в селі Біла Криниця Рівненського району Рівненської області. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка. Проживає в Рівному з родиною. Працює на ниві журналістики – співробітник обласної газети «Вільне слово».
Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах «Вітрила», «Погорина», колективних збірниках «Погорина», «пісня і праця», «Будівничі», квартальнику «Поезія» та інших виданнях.
Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах «Вітрила», «Погорина», колективних збірниках «Погорина», «пісня і праця», «Будівничі», квартальнику «Поезія» та інших виданнях.
Окремими книжками вийшли збірки поезій «У країні Україні»(1991), «Воля»(1999), «Калинова кров»(2001), «Прісне і присмачене»(2002), збірка віршів для дітей «Ожинова стежина»(1995), краєзнавча книжка «Нобель на озері Нобель»(2003).
Мальовниче українське село Біла Криниця, незрівнянна краса навколишньої природи. В такій атмосфері зростав поет, прозаїк, краєзнавець, журналіст- Василь Наумович Басараба. Це сприяло розвитку Богом даного таланту по-особливому образно бачити світ, оригінально осмислювати, здавалося б , звичайні речі. Це і тепер освітлює поетові шляхи-дороги:
В днях дрібних, суєтних, швидкоплинних,
На шляхах , в пилюці і смолі
Дожене , долине і зупинить
Дивний запах рідної землі
В цій долині, наче на долоні
На долоні рідної землі…
На осонні- соняшникі сонні,
Біла хата в білому селі…
Це уровок з вірша Василя Басараби про рідне село, який має назву «Біла Криниця». Ще автор написав декілька віршів про рідний край, свій родовід, зокрема « Дерево родоводу»:
Мій древній рід походить з Городища,
Із тих твердинь, які давно були.
Чим далі йду, тим ближче все і ближче,
Чим вище піднімаюсь на вали.
Це дерево в душі у крізь простір і крізь час
Це наяву і це мені не сниться:
Мій родовід в краю цім розпочавсь-
Від городища й Білої Криниці…
Уривок з вірша « Горинь»:
Моя ріка, незвідано глибока,..
Не тільки плин і не лише вода:
Мені всі дні твій погляд синьоокий
Бентежно так у долю загляда…
Не вицвітуть Волині очі сині
І не засне ця вічна течія…
Мій син стоїть на березі Горині
Отак, як я,і там, де я стояв.
Поетичні рядки наш видатний земляк черпає з краси рідної землі, із зустрічей зі своїми земляками. Так нещодавно , напередодні дня народження поета, відбулася зустріч поета з його земляками в приміщенні Білокриницької публічно-шкільної бібліотеки, на запрошення завідуючої бібліотекою Морозюк Оксаною Дмитрівною. Також на зустріч завітали вчителі, клубні працівники, депутати, молодь та діти, котрим було дуже цікаво дізнатися про творчу й життєву стежину знаменитого земляка, його літературні надбання, згадавши про кожну видану збірку, та детальніше зупинившись на поемі « Калинова кров».
Написав ї Василь Наумович після перебування на острові «Журавлисі» ( Козацькі могили) , помітивши раптом у тому священному місці цвіт калини. У те літо, таке ж буйно-зелене, 1651 року козацьке військо йшло на Волинь. Серед тисячі козаків , які у сподіванні перемоги йшли під Берестечко, автор показує в своїй поемі двох побратимів, двох лицарів – Івана та Максима, які ось уже 350 років під Берестечком спочивають у цвіті калини: «..З мого серця виросте калина, білим цвітом болю зацвіте..»
Вони хотіли жити, працювати, ростити дітей:
…Та мусим жити, бо ще рано гинуть,
Ще ворогів у нас є достобіса,
Це ж ми тоді навіки поклялися,
Що вмрем разом і- за Україну!
Умрем за те, аби жила вона,
Земля свята, і щедра, і убога,
Вона одна дісталась нам від Бога!
Ці патріоти – Іван та Максим- йшли на вірну погибель для того, щоб ми з вами могли мати та цінувати найдорожче_ Вітчизну!:
…Ми йдем і йдем
Так наша кров велить,
гаряча кров: коритися доволі!
Шлях на Волинь, ми вірим,шлях до волі!
Вони ж так близько-Воля і Волинь!
Тема рідної Волині тісно переплітається з темою родоводу, рідного, отчого краю. Ось рядки з вірша «Волинь і Воля»:
Я про Волинь начуваний ще змалку-
Мій дід з Волині, рідний дід Тарас,
Про край оцей розказував нераз.
І часто ми балакали удвох
Зі слів його, із розповідей щирих
Я знав про Наливайка, про Острог,
Про Мощаницю, Дермань і Межиріч..
Батьківщина для нашого поета- це сад біля батьківської хати, буйнотрав'я, літні жайворонки, житнє поле, благодатний дощ, крапельки роси і звичайно ж – село Біла Криниця.
Приємною несподіванкою для поета було виконання його власного улюбленого вірша «Біла Криниця» його ж внучкою, ученицею 9-Б класу Білокриницької ЗОШ Валентиною Семенчук, яка завітала на зустріч у бібліотеку разом зі своїми друзями.
В дарунок нашому славетному поетові у виконанні співочого соловейка Анастасії Федчук прозвучав його вірш «Дерево родоводу» та пісня «Ода пісні».
Також Василь Басараба вперше почув пісню про рідне село Біла Криниця у виконанні депутатів Світлані Мосійчук та Оксани Морозюк під керуванням художнього керівника Перенчука Анатолія Івановича
Також Василь Басараба вперше почув пісню про рідне село Біла Криниця у виконанні депутатів Світлані Мосійчук та Оксани Морозюк під керуванням художнього керівника Перенчука Анатолія Івановича
… Свіжість криниці п,ю я з долоні
Сяйво берези впало на скроні
Тільки тій пісні не зупиниться
І буде завжди Біла Криниця !!!
На згадку про рідне село бібліотекарка подарувала письменнику місцеву геральдику: герб і хоругву, а він в свою чергу обдарував присутніх власними книгами з його автографами, зокрема вчителю української мови та літератури Турик Галині Олександрівні , яка теж була присутня на цій зустрічі і являється давньою шанувальницею творчості письменника:
Василь Наумович Басараба на прощання пообіцяв і надалі знайомити односельчан зі своєю творчістю та бути частим
гостем культурних міроприємств рідного села.
