Масові жовтневі депортації 1947 р. із Західної України були найбільшими серед усіх інших, проведених сталінським режимом з метою «пацифікації» регіону у повоєнний період. Злочинна акція проти людяності зумовила суттєве зменшення сільського населення, порушила статеву та вікову структуру мешканців Західної України. Депортація пришвидшила колективізацію західноукраїнського села та знекровила соціальну базу українського націоналістичного підпілля. На всіх них чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Свої вчинки карателі прикривали ще й гаслами боротьби з куркулями. Майно виселенців передали колгоспам.

Серед жителів нашого села Біла Криниця також були цілі родини, які відмовлялись надавати бандитам матеріальну допомогу та примусово ,під гаслом «куркулів-геть», були виселені до Сибіру. Однією з таких родин була багатодітна сім‘я Вітрів, яка мала шість доньок: Галину, Софію, Теклю, Домку,Ганну, Надію та двох синів : Конона та Олександра. На фото зображені батьки: Вітер Андрій Сергійович та Вітер Зінаїда Дмитрович (1949р) та товариство українців-переселенців до Сибіру, які і на чужині збиралися разом на вечорниці, ходили потай колядувати- шанувати українські традиції.